День, який розпочався 1 січня 2018 року, мав стати незвичайним. І річ не у святкуванні Нового року, а в тому, що саме з цього дня мало розпочатися нове життя. Принаймні, для величезної кількості водіїв, чи були б то професіонали, чи автолюбителі. І початися оце саме нове життя мало з обмеження швидкості автомобілів у межах населених пунктів. Тепер, тобто з першого дня року, автотранспорт і в столиці, і в будь-якому іншому місті, і в будь-якому селі має рухатись із швидкістю 50 км/год.
Звісно, обмеження швидкості у більшості водіїв жодного захвату не викликало. Хоча мотивація цього кроку здається цілком зрозумілою. По-перше, раз уже Україна прямує до Європи, то не завадило б зважати, що в європейських країнах і в США правилами дорожнього руху встановлена саме така швидкість. По-друге, Всесвітня організація охорони здоров’я провела дослідження швидкості реакції людини в екстремальній ситуації і на підставі одержаних результатів рекомендувала не перевищувати швидкісний режим 50 км/год. По-третє, статистичні дані переконливо свідчать, що причиною ДТП в Україні найчастіше стає саме перевищення швидкості.

У середині грудня минулого року відбулася підсумкова річна прес-конференція міністра інфраструктури України Володимира Омеляна, на якій начальник департаменту патрульної поліції Національної поліції України Євген Жуков оприлюднив дуже тривожні цифри — за одинадцять місяців 2017 року, тобто з грудня по листопад, в Україні сталося 146 тис. дорожньо-транспортних пригод, у яких загинуло 3,058 тис. осіб і понад 31 тис. були травмовані Зрозуміло, що до кінця року названі цифри збільшились, бо ДТП, у тому числі трагічні, стаються щодня.
Звісно, далеко не кожна дорожня пригода набуває такого розголосу й резонансу, як ДТП у Харкові, але то був дуже показовий випадок — зовсім молода особа з мінімальним водійським досвідом за кермом важкого авто, шалена швидкість… Як наслідок — смерті, каліцтва, спаплюжені життя. Але чи треба чекати на трагедії? Чи не завеликою виявляється ціна доволі сумнівних задоволень?
Отож, рішення про обмеження швидкості руху автомобілів у межах населених пунктів стало чинним. Здається, що це напевне перемога, бо інакше й бути не може. Але, як це частенько буває, то тільки здається. Насправді виявилася досить виразна проблема. Точніше, навіть не виявилася, а ще раз привернула до себе увагу. Проблема ця в народі має не одну назву, починаючи від доволі сучасного «у кожного свої допуски й припуски». Ну, ніяк в Україні не навчаться виконувати будь-які правила не поодинці, а всім миром!
Іще раз згадаймо, що обмеження до 50 км/год стало чинним з 1 січня 2018 року. А це означає, що з 00:01 всі автівки України мали дружно й дуже рішуче перейти на вказану в рішенні швидкість. Але…
Але, по-перше, ані 1-го, ані 3-го, ані 7-го січня навіть у столиці ніхто й не збирався себе обмежувати. І це при тому, що за кількістю авто Київ випереджає навіть Нью-Йорк.
По-друге, жодного контролю за виконанням рішення Кабінету Міністрів немає. Про відеоспостереження й говорити годі, але ж навіть патрульна поліція ганяє на більшій швидкості, навіть коли їде не на виклик. По-третє, впродовж минулого року, за статистичними даними, в Україні офіційно придбано 82 248 нових авто, причому авто неабияких (як кажуть, і очі вбирає):
І невже хтось вірить, що власники новеньких Toyota чи Mazda отак просто, без жодного контролю, погодяться на «принизливе повзання»?.. Але ж швидкість ніким не контролюється (мало хто й що десь там вирішував)! Літають автолюбителі дорогами, як і літали раніше, аби тільки янголи-охоронці встигали. Та ще й невдоволено сигналять дивакам, які вирішили перевірити, як виконується урядова ухвала, і пересуваються із дотриманням нового швидкісного режиму. Доводиться доходити висновку, що ухвала ота виконується ніяк — навіть маршрутні таксі їдуть швидше.
Дуже хотілося б довідатись, чому національна поліція й сама не виконує ініційоване нею ж рішення, навіть коли не йдеться про виїзд на виклик, і ситуацію на дорогах не контролює? Також було б дуже цікаво десь почути, якою буде швидкість пересування авто народних депутатів, міністрів, чиновників будь-якого рангу etc і коли це має статися. Щось підказує, що, як це буває завжди, допуски і припуски у всіх будуть різними. Навіть якщо ціною таких допусків стануть чиїсь життя.
Звісно, тут принагідно можна згадати і стан доріг, і наявність траспортних розв’язок, і порушення правил всіма учасниками дорожнього руху (із пішоходами включно), і вживання алкоголю, і технічний стан автотранспорту, і «майстерність» деяких драйверів, яких водіями навіть з переляку не назвеш… Але статистика ДТП невблаганна — перше місце в цьому переліку посідає саме швидкість. Та чи буде велика користь від того, що правила почнуть виконуватися частково й вибірково? Припустімо, що половина водіїв рано чи пізно почнуть їздити за правилами… Чи, може, це занадто оптимістично?
Усім же добре відомо, що з порожніх декларацій і балачок не буває ніякої користі, а традиційне «говорили-балакали» дуже часто закінчується чиїмись сльозами. І рішення про обмеження швидкості допоки здається такою пустопорожньою балаканиною. Вирішили, оголосили, поговорили — і заспокоїлись. Чи це «перехідний період»? А чого ж, справа знайома — з понеділка худнемо, з першого числа вчимо англійську, від початку нового кварталу поводимося шляхетно. А колись за правилами автівкою кермуватимемо!.. Не смішно? Не смішно. Бо такі «перехідні періоди» комусь стануть у ціну життя. А хтось ніяк не наважиться виконувати ті правила, які сам же й ухвалював…
Кажуть, що в Європі звичайний поліцейський може оштрафувати за порушення правил, у тому числі й за перевищення швидкості, кого завгодно: прем’єра, парламентаря, міністра, чиновника будь-якого рангу чи навіть монаршу особу. У Європі, бачте, правила одні для всіх. І з цим жодних проблем не виникає. Може, і нам якось від допусків і припусків до дотримання правил переходити? Особливо по дорозі до Європи.



Источникскачать dle 10.5фильмы бесплатно

---