Чи знаєте ви, що замість "Запорожця" ми могли б їздити на чомусь геть нецікавому? Ми вивчали історію боротьби за "ЗАЗика" наприкінці далеких 1950-х.

Коли країна почала міцніти після воєнної розрухи, партія і уряд, як водиться, перейнялися новими потребами населення. Потрібен був кандидат на роль масового компактного автомобіля, який би вільно продавався і був би доступним за ціною. Це мала б бути “наймолодша” машина у радянському типажі легковиків. Сходинкою вище над ним стояв старший брат – новий “Москвич-402”, ще вище – “Победа” з “Волгою”, а над ними усіма – представницькі ЗИМ і ЗІСи.

Що ставити на конвеєр?
Економіка СРСР не була ринковою, тож було непросто вгадати, яка саме машина потрібна населенню. Роль маркетологів взяли на себе партійні лідери разом з науковцями дослідного інституту НАМІ.
Хотілося з одного боку, дати народу дешеве, а з іншого – більш-менш міцне і довговічне. Адже всі розуміли, що за радянської системи розподілення проблем із запчастинами і ремонтом не уникнути. Крім того, грав свою роль фактор нерозвиненої дорожньої мережі, через що велика кількість автомобілів переважно експлуатувалася б на путівцях.
Кузов “жужика” відповідає вимогам масового виробництва, схему його членування на великі штамповані деталі справді підгледіли в італійців.

В країнах Європи в ту пору найдешевшими машинами були мікроавтомобілі типу BMW Isetta, Messerschmitt KR175, Zundapp Janus – інакше кажучи, мотоколяски. Всадити в таку радянську людину було б непросто, адже в післявоєнному суспільстві такий транспорт мав недобру славу транспорту для інвалідів. Чого тільки варті образливі прізвиська: “інвалідка”, “жабка”, “спасибі Гітлеру”.

Коли в СРСР створювали ЗАЗ-965, пів Європи їздило на мотоколясках з мотоциклетними моторчиками. Від ідеї виробляти такі замість “Запорожця”, на щастя відмовилися.
Проте, ціла колекція таких машин була закуплена НАМІ і всебічно протестована на шляхах різної якості. Випробовування показали непридатність такої техніки на роль “народного автомобіля” в СРСР. Більше того, тести показали непридатність для вітчизняних умов і суперпопулярних у західному світі більших машин – Fiat 500, Fiat 600, Austin Mini, Lloyd LP600 та ін.
Перший “Запорожець” намагалися зробити сімейним авто. Його однокласники були меншими і не такими місткими.

Іграшкові 8–10 –дюймові коліщатка застрягали в снігу і калюжах, жорстка короткохідна підвіска і тендітні кузова розсипалися на бруківці, тісний салон не поміщав нормальної радянської сім’ї, а немічних двигунів вистачало лише на кілька десятків тисяч км пробігу. Копіювати не було що.

Даєш своє!
Довелося винаходити щось своє. Власне, це розпочали робити трохи раніше. Проектувати нового “малюка” змусили московський завод МЗМА. В процесі також брав участь інститут НАМІ та пізніше створене КБ Запорізького автомобільного заводу, куди переманили спеців із Горького – з ГАЗу.
Коли “Запорожець” був “Москвичом”, він мав трохи інший вигляд. Потім боковину осучаснили, а передок для чогось зробили схожим на Fiat.

Керівники союзного рівня підштовхували творців “Москвича-444” до копіювання італійського Fiat-600, але він не відповідав багатьом вимогам. Тому салон майбутнього “горбатого” зробили просторішим (+50 мм в ширину і +10 мм в довжину), колеса – більшими, ходову міцнішою, а двигун – більшим, потужнішим і простішим. Принципово іншою зробили передню підвіску, що дозволило підвищити її ресурс та спростити кузов.
Конструктори-мотористи запропонували два варіанти двигуна: з опозитним та V-подібним компонуванням. Обрали другий – як більш зручний для сервісу.
Так вийшла малолітражка, яку пізніше, у 1959-му, назвали “Запорожцем”. Дешева і невибаглива машина відкрила мільйонам громадян шлях до свободи пересування, а згодом стала культовою – як симпатичний символ минулого і первісток згодом потужного українського автопрому.

Днем народження першого “Запорожця” можна вважати 22 листопада 1960 року, коли зробили першу партію нової машини. Хоча є ще одна дата – 18 липня, день презентації новинки перед керівниками держави, свого роду остаточне затвердження проекту.

А ще кілька поколінь громадян мають бути вдячні нашому “Запорожцеві” за те, що він встановив для суспільства і промисловості високий стандарт найдешевшого масового автомобіля. Він зміг поєднати високі споживчі якості з невеликою собівартістю, що і дало йому змогу закріпитись на конвеєрі. Якби не він, отримали б ми на довгі роки замість повноцінного чотиримісного авто малокубатурну одноразову мотоколяску або щось на кшталт кабіненролера Messerschmitt – з рівнем комфорту бойового винищувача і відповідним ресурсом.скачать dle 10.5фильмы бесплатно

---